Оболонь у дохристиянські часи.

В історії древнього Києва надзвичайно важливе місце займають дохристиянські часи. У той період давні слов`яни свято вірили у богів, які уособлювали сили природи. Поклоняючись їм наші предки були впевнені, що вони наділені певною магічною силою, яка може не лише захистити, а і посприяти у повсякденних справах. До нас дійшли документальні свідчення про цілий пантеон язичницьких богів, який довгий час очолював Перун.

У 1975 році в районі Мисливської станції–2 було знайдено стовбур дуба з дев`ятьма кабанячими щелепами. Це так званий “священний дуб Перуна”, біля якого давні слов`яни поклонялися грізному володарю грома і блискавиць. Він був уособленням влади, порядку, справедливості. Тому дуб і вепр, що символізували силу та могутність, асоціювалися з образом Перуна. Особливо багато його святилищ було знайдено вздовж берегів Дніпра, по якому колись проходив шлях “із варяг у греки”. Дружинники, купці, подорожні перед відповідальними справами приносили жертву суворому божеству.

Не останнє місце у цьому списку займав Велес – покровитель домашніх тварин. Його ідол знаходився на шляху до оболонських луків. Худоба була уособленням багатства та достатку. Тому кияни, проганяючи череду на Оболонь, намагалися задобрити божка дарами.

У часи правління князів Олега, Ігоря, Святослава. перед ідолом Велеса укладалися мирні угоди, а зброю – щити і мечі клали на землю. Князь Святослав підписавши договір з грецьким царем Цимісхиєм промовив таку клятву: "А ще маємо речене мною і тих, хто піді мною, зберегти клятву від бога, що в нього віримо, в Перуна і у Велеса — скотського бога. Та й будемо златі, як злато і своєю зброєю побиті будемо".

Через те, що святилище Велеса знаходилося у тій частині, де жили ремісникі та прості люди цей бог був більш демократичнішим аніж інші. Великою шаною користувався Велес і серед селян. Бо за народними звичаями вважалося, що він ще опікувався хліборобством. Під час жнив селяни з незрізаного колосся завивали “Велесову бороду”, щоб в наступному році очікувати гарний врожай.

Після хрещення князя Володимира у 988 році доля Велеса, як і інших богів була вирішена досить жорстоко. Князь наказав знищити святилища, а ідолів скинути у Почайну. Але після того люди ще довго таємно молилися своєму улюбленому божеству. Пізніше на місці капища Велеса християни побудували церкву святого Власія, який теж опікувався домашніми тваринамии.

Сьогодні згадка про бога Велеса лишилася у народних піснях, легендах, літописах. Відомо також місце ймовірного розташування святилища по вулиці Оболонській, 25. Все це дозволяє нам відчути невидимий зв`язок з минулим, який з віками не стирається.

© Владимир Кухарский, 1992-2004

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*