Учора Олена та вся її родина вселилася в нове помешкання! Сподіваємося, що нова хатина стане теплою домівкою для 5 діток та їх мами.
Деякі з Оленених діток ніколи не мали власної домівки від народження.
Дякуємо усім, хто допоміг звершитися цьому святу:
Інна Кліменко — фінансова допомога у придбанні та облаштуванні будинку
Ірина Скорбун — фінансова допомога в об’ємі 500 грн.
Опанасенко Валентин — організація переїзду
Міша Щербина — організація переїзду
Олег Дем’яненко — організація переїзду
всім, хто приносить речі, іграшки, взуття до магазину "Знайка" — частина з них була передана саме для дітей Олени
всім, хто не залишився байдужим 🙂
команда detdom.info
Добрі новини — знайшлися небайдужі люди, які надали таку необхідну допомогу на придбання та облаштування помешкання для Олени та 5 її дітей.
Протягом вихідних знайшли житло і поки іде процес оформлення документів, сім’я може переїхати у нову домівку.
Сім’ї потрібен невеликий холодильник (готельного типу). Якщо у когось такий є і не використовується, просимо відгукнутись. Контактні особа: Михайло Щербина 8 050 416 06 13
09.07.2007 Як люди опиняються на вулиці? Звідки беруться бездомні? Коли бачимо таких людей на вулицях, в переходах, на вокзалах, намагаємося швидше оминути їх і відвести погляд, а найчастіше думаємо, що вони самі в цьому винні. А діти? Чи винні діти в тому, що опинилися на вулиці разом з батьками?
Олена – молода жінка, яка в силу обставин сьогодні опинилася на вулиці сама з п’ятьма дітьми. Наймолодшій дівчинці нещодавно виповнилося лише 4 місяці. В минулому у Олени багато сумних спогадів – це і жебрацтво, життя на вулиці, бруд, бідність, відсутність документів, а відповідно і будь-якої допомоги від держави. Не дуже щастило Олені і з «сильною» половиною, чоловіки траплялися один кращий за іншого. Мати Олени продала квартиру, очевидно з порушенням норм закону, а гроші, як зазвичай буває, – пропила. Звичайно цей факт потребує розслідування та оскарження, але на це потрібен час, витрати адвокатам і судові суперечки які можуть тягнутися роками, і, найголовніше, досить сумнівні шанси на повернення колишнього житла. А дах над головою дітям потрібен вже сьогодні.
Вирватися з замкненого кола бездомного життя та жебракування Олені допомогла Служба у справах неповнолітніх м. Києва, співробітники якої під час одного з рейдів зустріли її біля Володимирського ринку. Їй запропонували допомогу – тимчасове розміщення в реабілітаційному центрі. Олена з радістю погодилася, бо життя на вулиці для неї та дітей було суцільним жахом. Вона мріяла про власний куточок для себе і своїх дітей. Допомога таких центрів – це остання соломинка, яка допомогла Олені не опинитися на самому дні. Співробітникам Служби у справах неповнолітніх вдалося відновити втрачені документи. Багато часу Олена провела у притулках та реабілітаційних центрах, але в жодному з них вона не може перебувати разом зі своїми дітьми.
Історія Олени не залишила байдужим одного зі співробітників реабілітаційного центру. Він із дружиною хоч і самі живуть з дитиною в однокімнатній квартирі, тимчасово надали куточок Олені у себе – це була єдина можливість для Олени перебувати разом зі своїми дітьми. Але довго так тривати не могло, і Олені знов довелося піти до реабілітаційного центру. Цього разу двох наймолодших вдалося залишити з мамою, троє старших – в іншому притулку.
Завжди легше засудити, аніж допомогти. Звісно частка провини і помилок Олени очевидні, але зрозуміло також і те, що самій їй не впоратися. А що чекає малюків, чи винні вони , що довелося опинитися на вулиці, а одному навіть і народитися там? Що буде з ними – інтернат? дитячий будинок? А далі, куди подітися випускникам інтернатів, які не мають житла? Знову на вулицю…
Незважаючи на всю складність ситуації – є реальний шанс допомогти цій сім’ї. Олена дуже любить своїх дітей, вони завжди охайні, нагодовані, співробітники притулків характеризують її як відповідальну та врівноважену жінку. Вона дуже хоче змінити своє життя і намагається докласти для цього всіх зусиль. Олена немає залежностей ані від наркотиків та алкоголю, чи навіть від тютюну. Треба підтримати її і дати шанс, але для цього потрібно житло.
Безперечно, знайти житло у Києві неможливо, але Олена згодна поїхати жити в село. Ті, хто небайдужі до долі цієї родини вже знайшли декілька варіантів будинків у Вінницькій області. Найдешевший будинок коштує 1500 доларів (7500 гривень), найкращий близько 4500 доларів. Важко повірити, але сума, за яку можна купити пів-квадратного метра житла у Києві, може врятувати від бездомної долі п’ятьох діточок! Крім того, коли в Олени та дітей з’явиться прописка (реєстрація) – вона зможе одержувати державну допомогу на дітей. Якщо зібрати гроші та купити будинок вдасться швидко, Олена встигне оформити одноразову допомогу, яка виплачується при народжені дитини – а це 8500 гривень (заяву необхідно подати до досягнення дитиною шестимісячного віку). На ці гроші можна облаштувати будинок. У селі є дитячий садок та школа, крім того, маючи город, діти ніколи не залишаться голодними.
Щоб ця родина не залишилася віч-на-віч з можливими проблемами, буде розроблено план соціального супроводу та посиленої уваги з боку соціальної служби та сільради. Це також буде гарантією, що будинок не буде продано, а діти знову не опиняться на вулиці.
Усі, хто вирішить допомогти Олені та її малюкам, зможе приїхати і на власні очі перевірити, як вони живуть та на що витрачено зібрані гроші. На сьогодні для покупки будинку вже зібрано 1600 гривень. Але час – до моменту, коли можна подати документи на оформлення допомоги, – невпинно спливає. Допоможіть зібрати решту суми! $1500 для того, щоб врятувати п’ятьох дітей від бездомної долі, – не так вже й багато.
Давайте відкладемо похід до ресторану або покупку чергової, не дуже потрібної, речі і допоможемо тим, хто цього найбільше потребує. Адже допомагаючи слабшим, ми самі стаємо сильнішими.
Контактні особи:
Олег Дем’яненко, учасник ініціативної групи «Дитина, що спить на руках у жебрака», 8 067 232 78 02
Михайло Щербина, координатор www.detdom.info, 8 050 416 06 13
Оставить комментарий