“Оболонь” очікує чимало змін"

Перед зимовою перервою наша "Оболонь" розмістилася на другій сходинці турнірної таблиці. До 10 січня команда перебуває у відпустці. Отож, зараз саме настав час підвести проміжні підсумки.

Нинішній наставник оболонців Петро Слободян вже тренував київську команду в 2001-му по 2004-му роках. Саме під його керівництвом “пивовари” завоювали путівку до вищої ліги і досягли найвищого поки що для себе результату – шосте місце у турнірній таблиці в сезоні 2003/04. Весною нинішнього року, коли фактично стало зрозуміло, що “Оболонь” не зможе повернутися до елітного дивізіону, Петро Петрович знову очолив команду, змінивши на тренерському містку Богдана Блавацького.

Ротація у розпал сезону не позначилася на виступі команди негативно. Навпаки, команда, хоч і не змогла надолужити очкове відставання від призерів, проте продемонструвала як і хороші результати, так і змістовну гру. Цілком логічно, що на багажі весняних здобутків і завдяки роботі тренерського штабу навесні, підопічним Петра Слободяна вдалося надзвичайно добре стартувати – на півдорозі до завершення осінньої частини сезону “Оболонь” відірвалася від найближчих переслідувачів на десять очок. Проте, так само як швидко прийшов успіх, так само швидко турнірні здобутки були втрачені.

Всього за кілька турів конкурент у боротьбі за вихід до вищої ліги, ужгородське “Закарпаття”, зміг не лише наздогнати фаворита турнірних перегонів, але й посунути з лідерського трону. Тож виступ команди однозначним назвати не можна – це і успіх і водночас прорахунки, як тренерів, так і самих виконавців. А втім, слово краще надати головному відповідальному за результати “Оболоні”, її керманичу Петру Слободяну.

— Нам вдалося провести плідну роботу з командою, ми отримали вичерпну інформацію про її потенціал та можливості. Як загалом команди, так і кожного гравця окремо. Восени ми навмисно не робили гучних заяв щодо наших турнірних завдань, втім, ставили перед собою мету досягати максимального результату в кожному матчі.

На жаль, за підсумками першого кола доводиться констатувати сумний факт – комплектація команди потребує значного доопрацювання. З низкою гравців під час зимового антракту нам доведеться розпрощатися. Натомість будемо підсилювати окремі позиції. А вже в залежності від того, як проведемо підготовчий період до весняного циклу змагань можна буде відкрито говорити і про турнірні завдання команди.

— Ще на початку сезону ви заявляли про те, що довелося весною працювати з “не вашою командою”. Розшифруйте зміст такого тезису.

— Команда комплектувалася не тим тренерським штабом, в якому працював я, а моїми попередниками. З того часу, як я залишив “Оболонь” рік тому, команда практично повністю змінилася. Нам потрібен був час аби вивчити, грубо кажучи, той матеріал , з яким доведеться працювати. На жаль, окремі виконавці, можливості яких мені були відомі менше, зіграли досить нестабільно. Весною нам вдалося награти команду, тому ми і “вистрілили” на старті, здобувши вісім перемог поспіль. Але для цього було затрачено багато сил і не лише фізичних, а в першу чергу моральних. Як наслідок – надалі команда підсіла. На весь осінній цикл нас, на жаль, не вистачило. Ми мали грати лише на виграш, на позитивний результат і доволі часто жертвуючи самою грою. Ускладнювалося завдання тим, що суперники проти нас налаштовувалися, як на лідерів. І жодного матчу, який ми зіграли восени, не можна назвати прохідним.

— Як новому тренерському штабу довелося шукати гармонії з командою?

— Проблем великих не було. Ми з перших днів робили все можливе, щоб знайти взаєморозуміння в роботі з гравцями. Інша річ, що навіть рівень майстерності окремих футболістів бажає кращого. “Оболонь” — для мене рідна команда, але фактично по підбору виконавців це команда спочатку була не моя.

— Втім, старт команди вийшов чудовий…

— В першу чергу, на мою думку, вдалося створити в команді сприятливий для плідної праці мікроклімат. Та головне, як виявилося, не те, що ми вдало стартували, а те, що потім самі згаяли напрацьоване. Що б не говорилося, короткий період у міжсезоння, за який практично не було можливості підготуватися до старту, дався взнаки. Навіть зараз нам треба ще працювати з командою, награвати склад.

— Отож, результатом виступу “Оболоні” не задоволені?- Не задоволені, врешті-решт усі: керівництво, тренери, гравці. І це нормально, адже багато втрачено, і надолужувати його навесні буде важко. В усіх прямих конкурентів – “Закарпаття”, “Волині”, “Нафтовика-Укрнафти” ми виграли, а от у боротьбі з середнячками та аутсайдерами втратили очки.

— Проаналізуйте, будь-ласка, гру всіх ланок команди.

— Одразу скажу, повної стабільності не було на жодній позиції. Гравцям не вистачає виконавської майстерності. Варто було комусь одному випасти з гри, як руйнувалася вся ланка, а разом з цим руйнувалися й дії команди. Суттєво нас підводила реалізація гольових моментів. На жаль, потрібного для нашої команди форварда у нас не знайшлося. Нам дуже допоміг Валерій Іващенко, котрий багато забив і приніс команді користь. Але якщо зважати, що він не «чистий» напаючий, а півзахисник атакуючого плану, то це для самої команда явище, яке повинно насторожувати.

— А що можна сказати про одного з найкращих нападаючих минулого сезону в складі луганської “Зорі” Романа Каракевича? Хіба в ньому “Оболонь” не знайшла потрібного форварда?

— Ми відмовилися від його послуг. Забивати за одне коло три-чотири м’ячі і при цьому нічого не робити для захисту воріт, для сучасного нападника це велика розкіш. На сьогодні будь-який форвард повинен бути націлений на ворота суперника і відпрацьовувати в обороні.

— І все ж, якщо зосередити увагу на втраті чималій кількості очок, то в чому криється причина?

— По перше, у нас були гравці, які до того як потрапити в команду мали недостатньо ігрової практики. Короткий підготовчий період улітку “посприяв” тому, що колектив виявився функціонально неготовим провести весь осінній цикл на одному рівні. На жаль, слід визнати, що деякі гравці знизили до себе вимоги. Швидке лідерство зіграло з нами злий жарт – з одного боку нам було легше, адже ми мали очковий запас, з іншого – дехто передчасно повірив у швидке вирішення турнірних завдань і розслабився. До того ж, я вважаю, що аби провести двадцять три матчі на одному рівні, в команді повинна бути хороша конкуренція на кожну позицію, треба мати приблизно два рівноцінних склади.

— В нинішньому сезоні в першій лізі з’явилося таке нововведення, як обов’язкове залучення до основного складу одного молодого гравця до 18 років. Вашій команді, яка вирішує високі турнірні завдання це допомагало чи заважало?

— П’ятдесят на п’ятдесят. Наш молодий голкіпер Алан Дзуцев провів перше коло доволі непогано, я б навіть сказав, він став для нас справжнім відкриттям. Проте були і невдалі матчі. В них дався взнаки брак досвіду. У 18 років психологічної стійкості ще не вистаче. На моє переконання воротар утверджується з 25-и років – надто важлива у нього позиція. Є, звичайно, молоді і класні голкіпери, як наприклад, проявив себе Ікер Касильяс у “Реалі”. Та це, швидше, виключення з правил. І, як не дивно, віковий ліміт став для нас проблемою. У свої роки юнаки не витримують тих навантажень, які ми даємо команді. Як наслідок, часто припускаються помилок, які потім виправити важко. Зокрема, й тому ми втратили у першому колі кілька дорогоцінних очок.

Хоча, наприклад, іншим командам, таким, як “Десна”, “Енергетик”, таке нововведення, на мою думку, пішло на користь – молодь там розкрилася.

— Якою передбачаєте буде для вас весняна частина першості і хто може залучитися окрім “Оболоні” до боротьби за вихід до вищої ліги?

— Які б не звучали заяви з уст керівництва клубів, вважаю, що такі команди як “Нафтовик”, “Волинь”, “Закарпаття” будуть ставити найвищі турнірні завдання. До того ж, весною значно підсиляться і стануть лідерам на заваді такі колективи, як “Геліос” та “Кримтеплиця”. В будь-якому випадку, весняна боротьба обіцяє бути запеклою.

fc.obolon.ua/interviews.php

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*