Прогулюючись вздовж озера Лукового, названого у народі Верблюд мало хто знає, що тут колись було Овлукове урочище. У документах, датованих 1694 роком згадуються його прекрасні сіножаті. Можна лише уявити розміри урочища, якщо на ньому знаходилось близько п’яти озер. Серед них Довге, Вузьке, Васильєвське, Три тоні. Землі належали Трьох-святительській і Воздвиженській церквам. У листі преосвященного Варлаама Ясинського, митрополита Київського, Галицького і малої Росії зазначено: “ На Влуковім урочищі три озера… одне велике, назвою Три-тоні… інше озеро, за назвою Довге і Вузьке. Тут же і сіножаті, що звуться Сомниковськими, на Оболоні під Києвом, над Почайною, між полями і сіножатями Пріорськими і Лісковськими знаходяться.”
Ще у пам`яті сучасних старожилів лишились яскраві спогади про оболонські урочища. Буяння різнотрав`я, чаплі, качки, бобри надавали цьому куточку особливий колорит. У Географічному описі міста Києва (1775 –1786 років), який склав поручик київського гарнізону Василь Іванович Новгородцев згадується багато цікавих фактів про навколишню природу і побут киян: "Не в дальнем расстоянии от города Киева-Подола, в подгородье Приорки есть несколько пахотной земли, на которой сеют обыватели рожь, просо, ячмень и гречку. Плод приносит в лучшие времена втрое и вчетверо. Во всех трёх киевских городах обыватели содержат лошади, волы, коровы, овцы и козы в небольшом количестве. По лесам звери: волки, лисицы, зайцы и дикие козы, редко, но и медведи бывают. Птицы: орлы, ястребы, разных родов совы, филины, пустолеи, вороны и вороны, грачи, галки, сороки, кокушки, сои, тетеревы, куропатки, удоды, дятлы, соловьи, скворцы, дрозды, щуры, снигури, зяблицы, пеночки, малиновки и прочия мелкие птицы полевые и речные: дрохвы, журавли, гуси, утки разных названий, цапли, кулики, чибисы или луговицы, гагары, и прочия сим подобные. Леса большие и малые. А растут деревья берестовые, грабовые, дубовые, кленовые, липовые, ольховые, и прочий мелкий лес".
© Владимир Кухарский, 1992-2004
Оставить комментарий